Ніч випита до дна душею,
Східці пошарпані, не вийти з кругу.
Життя ще звуть чужою грою,
Є спалене кохання в серці друга.
Сонця затемнення треба пережити.
В пісок стікає кров зорі даремно.
Життя коханням вчить нас дорожити.
Посади й засоби дає воно нам чемно.
Розділимо хліб, долю до кінця.
Спроможність зберегти любов в нас вічна.
Ніч випита, тому хмільна душа,
Високим світлом ми закохані так звично.
Були ми там, коханий друже мій,
Світ паралельний знали - не земний.
Життя ще звуть чужою грою
© Copyright: Анатолий Заступ, 2013
Свидетельство о публикации №113122703133
Свидетельство о публикации №113122703133
Рецензии