ХОЧ ДУШЕВНИЙ БІЛЬ Й ВЕЛИКА ВТРАТА,
ТА ВЖЕ МАРНО ПЛАКАТИ Й ТУЖИТИ
ПОХОВАВШИ МОЇХ БАТЬКА З БРАТОМ
ЇДЕ МАМА В ЧУЖЕ МІСТО ЖИТИ.
І НЕ ЗГОДНА БУЛА Б ЗАЛИШАТИ
НАЙРІДНІШОГО В СВІТІ СЕЛА,
І ХАТИНУ СВОЮ ПРОДАВАТИ
ТІЛЬКИ Б ДОНЬКА ІЗ НЕЮ ЖИЛА.
НЕ ЗБУЛАСЬ ДАВНЯ МАМИНА МРІЯ
ЩОБ ДОЖИТИ ТЯЖКУ СВОЮ СТАРІСТЬ,
БО У НЕЇ Є ДОНЬКА " НАДІЯ"
ТА ВІДСУТНЯ ДО МАТЕРІ ЖАЛІСТЬ.
ТИСК СТРИБАЄ Й БОЛЯТЬ ДУЖЕ НОГИ
СЕРЦЕ ЧАСТО ВЖЕ НАДТО ПЕЧЕ
ТА В СЕЛО ВЖЕ НЕМАЄ ДОРОГИ
ЧАС ЖИТТЯ ТАК НЕВПИННО ТЕЧЕ.
ВІД ДОЧКИ ДЗВІНКА ЧЕКАЄ МАТИ
ТІЛЬКИ ДОНЬЦІ НІКОЛИ ДЗВОНИТЬ,
БУДЕ ВЖЕ ДО ВІКУ ЖАЛКУВАТИ
МАТЕРИНСЬКЕ СЕРЦЕ,ЯК ЗГОРИТЬ.
МАМА
© Copyright: Чубенко Саня Карпусь, 2013
Свидетельство о публикации №113122702964
Свидетельство о публикации №113122702964
Рецензии