Лина Костенко Уж ветер караулит лист последний...

Уж ветер караулит лист последний
большого дуба, что в земле корнями
так крепко держит склон обрыва...
А снизу,
по песчаннику,
по блеклым травам
вползает дым цыганского костра
и слышно - разговаривают люди
за серой, горькой, дымной полосою.

Платок цветастый - жёлтый и багряный-
с плечей лесов на землю пал под ноги.
И вся природа будто бы цыганка -
Красива,
        темноока,
                полугола
в багряном ожерелье из рябины,
с ореховыми бубнами в руках...


Чатує вітер на останнє листя
старого дуба, що своїм корінням
тримає схили урвища...
А знизу,
на глинищах,
по збляклих травах
вповзає дим циганського багаття
і чутно - перегукуються люди
за сірою гіркою пеленою.

Строката хустка - жовте і багряне-
з плечей лісів упала їм під ноги.
І вся природа схожа на циганку -
вродливу,
         темнооку,
                напівголу,
в червоному намисті з горобини,
з горіховими бубнами в руках...