Сльозами теплими обмиє вишню дощ,
Хлопчисько – вітер їй цілує руки.
Цвіла, подобалась заходу але що ж?
Розбили почуття плітки та слухи.
І спала біла сукня – час родити,
Червоні грона начеб тягнуть руки.
З коханням нероздільним важко жити,
Я вишні стиглої розумію муки.
З коханням нерозд льним важко жити
© Copyright: Анатолий Заступ, 2013
Свидетельство о публикации №113122603974
Свидетельство о публикации №113122603974
Рецензии
