***
Сонце ламало об листя свої промінці...
А по воді розбігались широкі кола
В мить, коли плеса торкались малі камінці...
Так ароматно диміла заварена кава...
Трішки рипіли старі на веранді дошки...
Плед обіймав мої плечі, мов мама, ласкаво...
Падало листя... Й кричали десь дикі качки...
Там, за вікном, осінь кидалася сріблом
Легких, неначе пір`їнки, тонких павутин...
Там, за вікном, з нами прощалося літо...
А щодо неба, - небо, мов аквамарин...
Там, за вікном, розливалася осінь світлом,
Поміж калини червоно-п‘янких намистин...
Там, за вікном, осінь кохалася з вітром
В ніжній перині із білих, пухнастих хмарин...
27.09.2013
Свидетельство о публикации №113122610601