Снами злітала в небо...
В снах вона мала крила...
Може, так було треба.
Може, того хотіла.
Бігла Молочним Шляхом
Поміж холодні зорі...
Падала білим птахом
В води холодні моря...
Хвилі кидали в обличчя
Білу, холодну піну...
Ти вже тонула тричі.
Скільки ще йтимеш по мінах?
...Світ, відмежований вікнами,
З запахом терпким осені...
Рано чи пізно звикнемо?
Маємо, те що просимо?
Ніч антрацитом виводила
Вензелі по віконцях...
Ніч її з розуму зводила...
Та знову сходило сонце...
В теплім промінні танули
Відзвуки всіх тих марень...
Пахли кавові гранули
В тиші пустих кав`ярень...
Але чого хотіла?
Але кого шукала?
Впала? Чи знов злетіла...
Відповідей так мало...
27.09.2013
Кавовi гранули снiв
© Copyright: Наталья Сидорак, 2013
Свидетельство о публикации №113122610583
Свидетельство о публикации №113122610583
Рецензии