Так хотіла слабкою я стати!
Щоб на спицях узори в*язать.
Та, нажаль, нема часу страждати-
онде коні назустріч біжать!
На скаку іх потрібно спинити.
Хто ж-бо спинить
коли вже не я?
І хати вже потрібно гасити,
що обабіч дороги горять.
Хто ті коні погнав мимо мене?
Хто пожежі влаштовує в мить,
коли щастя - земне та буденне
на в!дкрит!й долон! лежить?
Та душа прагне руху й сьогодні!
Тож,до біса тривожні думки!
Хай скакають надумані коні
і палають химерні хатки!
...Так хотіла слабкою я стати!
Слухать спів весняний солов*я.
Безтурботно по світу блукати...
Та тоді це вже буду - НЕ Я .
А.Я.
Просто - Я
© Copyright: Алла Фликинштейн, 2013
Свидетельство о публикации №113122507390
Свидетельство о публикации №113122507390
Рецензии