Про пiвнiч безкрайню поэзii Вашi
Читаю i знаю давно,
Дивилась я майже всi репортажиi
I зробленi Вами кiно.
I знала, що Ви в Заполяр`я закоханый
Спiшив все побачити сам.
I мчали Вас в тундру, нiким не сполохану,
Оленi , лiтак, криголам.
Буваючи в чумах, в факторiях дальнiх,
Таланти находили там,
Пiснi переводили Ви унiкальнi
Iз мови таймырских довган.
Як можно було стiльки рокiв прожити
У мiстi, де ходите Ви,
I Вас випадково нi разу не стрiти,
Хоч лiтом, хоч серед зими.
Той день, коли Вас я нарештi зустрiла,
Святковим вважаю собi.
Тодi i Таймир я для себе вiдкрила
I дещо вiдкрила тодi…
Серпень, 1979р. Норильск
016. Валерию Кравцу
© Copyright: Людмила Наневская, 2013
Свидетельство о публикации №113122504991
Свидетельство о публикации №113122504991
Рецензии