Твердолоб

День сонячний червневий був.
На пагорбі птахи співали.
Від спеки вітер мляво дув.
В болоті Жаби сумували:

Чекати довго Комарів –
До вечора іще далеко.
Стоїть ліс мертвий, мов згорів.
Поблизу пролетів Лелека.

Під берегом на самоті
Ліниво бовталася Чапля.
У Жаб бурчало в животі –
І то була остання крапля!

Аж раптом, хто би знав звідкіль,
Тут Коник-стрибунець з’явився:
Давай стрибати, наче кінь,
Жахливо аж: хоч би не вбився!

З цікавістю послідкував:
«Чому б нам не пожартувати,
Про розум щоб не забував?!»
Давай йому таке співати:

«Твій рівень не досяжний нам,
Які у тебе довгі ноги!
Найкращім в світі стрибунам
Є дійсний привід для тривоги!

Тобі хай заздрять глядачі.
Тож покажи, на що ти здатний!
Аплодувати стоячи
Готові за стрибок приватний!»

Досяг стрибун в своїх очах
Висот, не бачених ніколи!
Підозри вогник враз зачах:
«В чому ж секрет моєї школи?! –

Мій успіх не для слабаків,
Тай стати видатним я хочу.
Отож, у декілька стрибків
Я це болото перескочу!

Так заохочує ваш спів!
Я – самий спритний на болоті!»
Тільки-но гоп сказати вспів,
Як опинився в Жаби в роті.         

                * * *

Якщо ти вщент не твердолоб,
Хто б що тобі не напророчив –
Не поспішай казати гоп,
Доки не вгледів, в що ти вскочив!!!   


Рецензии