Босонiж по рiллю...
Я жодної краплини не проллю
Життя напою дощової днини,
Хоч босоніж ступаю по ріллю,
Засіяної болем України.
Як пелюстки черешневих садів
Весною щедро прикрашають віти,
Так згадкою я прагну про дідів
Примусити серця дітей боліти:
Зігріють душу на коротку мить
Дороги ті, що пращури здолали.
Нехай в нащадках радісно дзвенить
Лише любов, а не бажання слави.
Нехай їм гори стануть “по плечу”
І підкориться норовлива доля,
Я пам‘яттю за ними полечу,
Щоб не забули батьківського поля.
Насіння вітер може віднести
В чужі краї, і теплі, і багаті,
Та птахом перелітним хоч листи
Нехай засяють у старенькій хаті.
© Copyright: Светлана Непомнящая 3, 2013
Свидетельство о публикации №113122410321
Свидетельство о публикации №113122410321
Рецензии