Злинають ненароком інколи із закутків пам`яті
Ті давно забуті октави мого минулого,
Що розкидані нотами
По безкрайніх нотних станах доріг життєвого досвіду,
Помережені мінорами і мажорами,
З нагромадженнями дієзів, бемолів і бекарів,
Що з восьмитактними інтервалами
Рвуть мою душу, призводячи до альтерації...
Мы используем файлы cookie для улучшения работы сайта. Оставаясь на сайте, вы соглашаетесь с условиями использования файлов cookies. Чтобы ознакомиться с Политикой обработки персональных данных и файлов cookie, нажмите здесь.