бабуся

Раз на мільйон народжують таких...
Вона--мадонна, серед тисяч років;
Вона жила сред люду і слабких
Не раз підняла і додала кроків...

Раз на ммільйон трапляються такі
І хто був з ними скарб отримав світу...
Вона прожила все:роки важкі
від голоду до перших внуків цвіту...

Раз на мільйон трапляються вони,
Хоч також люди, сили ж в них не змірять...
Прийдуть до нас вони в думки у сни
Хто як вони іще у нас повірять?...

Раз на мільйон, такиїх уже нема,
Уже й не буде більше на століття...
Вони в душі живуть і обніма
Сердець сдинки, мов те голе віття..

Вони живуть у нас, в нашій душі,
Це рідні люди, долю що змінили...
Заховані по закутках глуші,
Щоб не дай Бог їх інші не зронили...

Вони існують у серцебитті,
В шаленій крові чи у ритмі пульсу...
Лишають слід у нашім відбитті
Слідів, танцюєм що ми в ритмі вальсу...

Вона прийшла до мене уві сні,
Така, мов зірка вся вона світилась...
Вона забрала всі мої пісні
І після того вже мені не снилась...

Вона--мадонна--раз у тисяч вік
Вона була й таких уже не буде...
В ній було все краса, бурхлиість рік,
Величність гір, якої вже не буде...

присвячуєтьс моїй бабусі...............