Він пахне, мов листя пянке і осіннє,
Немов перший сніг, що розтав на губах..
Він наче вода, що згубила каміння
Мов чисте повітря зблукале в лісах…
Він пахне, мов зорі, серпневі, небесні
Мов зоряний пил і мов космосу даль..
в нім запах дитинства, стежин перехресних
Чаруючий подих загадки й вуаль…
В нім зібрані квіти і трави з Купала,
що дикістю манять й чарують лиш зір..
В нім тайна тих місць, де нога не ступала
він здатний на все. Неприборканий звір…
в нім суміш думок переплетених в дію,
в нім схована я. там частинка мене…
в нім щастя все те ж, чим я також радію
в нім щось особливе і щось вогняне…
він пахне…. А як не збагну ще і досі
повсюди я чую його аромат…
той дотик і руки вплітаються в коси,
той шахматний бій і поставлений пат…
його аромат..
© Copyright: Тетяна Сугак, 2013
Свидетельство о публикации №113122202368
Свидетельство о публикации №113122202368
Рецензии