Моє життя, мов станція метро,
Ти робиш кроки до зупинок станцій...
хтось вдаль дереться, когось занеслО,
затягло вітром мріяних субстанцій...
Моє життя складається з зупинок,
Де кожна пауза, по суті--новий крок,
і кожна з них несе новий відтінок
в картину бою й бігу до зірок...
моє життя--суцільна дошка шахів,
сама вирішую я кожен хід..
сама терплю поразки й взлети дахів
й сама ж збираю з кроків плід...
я граю чорними, захочу в білу
перейду королеву серед шах...
це моє, чуєш?чуєш? моє діло..
яким крилом я завтра зроблю мах...
моє життя--це гра у кожнім з барвів,
кортини долі ти малюєш сам..
не переможеш тут за кількість балів,
це гра без турів й пауз для реклам...
моє життя--це сцена і театр
у всяких головна чи друга роль...
чи ти в житті пішак, чи імператор
ти змін зазнаєш в кожній з зустріч доль....
трішки занесло...чи просто наболіле..=)
станц я метро
© Copyright: Тетяна Сугак, 2013
Свидетельство о публикации №113122202344
Свидетельство о публикации №113122202344
Рецензии