Тарас Шевченко Мне всё равно

В каземате

III

Мне всё равно, ей-богу, буду
Я в Украине жить иль нет.
А вспомнит кто-то иль забудет
Меня в суровой стороне –
Поверьте, безразлично мне.
В неволе вырос меж чужими,
И, не оплаканный своими,
В неволе, плача, я умру,
И всё с собою заберу,
И тени следа не оставлю
Я в нашей Украине славной,
На нашей – не своей земле.
Отец, грустя, не скажет сыну:
«Он здесь, в неволе слезы лил.
Молись, мой сын. За Украину
Когда-то он замучен был».
Мне безразлично, право, - будет
Тот сын молиться или нет…
Скажу: не безразлично мне,
Как Украину злые люди
Обманут ловко и в огне
Её обворовав, разбудят…
Ох, как не безразлично мне.

Между 17 апреля и 19 мая 1847,
С.-Петербург

Перевел с украинского Семен Вайнблат


Тарас ШЕВЧЕНКО

В казематі

III

Мені однаково, чи буду
Я жить в Україні, чи ні.
Чи хто згадає, чи забуде
Мене в снігу на чужині –
Однаковісінько мені.
В неволі виріс меж чужими,
І, не оплаканий своїми,
В неволі, плачучи, умру,
І все з собою заберу,
Малого сліду не покину
На нашій славній Україні,
На нашій – не своїй землі.
І не пом'яне батько з сином,
Не скаже синові: “Молись,
Молися, сину: за Вкраїну
Його замучили колись”.
Мені однаково, чи буде
Той син молитися, чи ні…
Та не однаково мені,
Як Україну злії люде
Присплять, лукаві, і в огні
Її, окраденую, збудять…
Ох, не однаково мені.

Між 17 квітня і 19 травня 1847,
С.-Петербург