Стривожений відсутністю повітря,
Читаючи душевну прозу
Я поруч, тільки не помітна,
Я відчуваю пристальну загрозу,
Я віддаю життя і камінь з пліч,
Маленька стежка в хащі,
Залишу за спиною ніч
І з головою у пекарські пахощі,
Свій дивний спокій віддаю тобі,
Мій пізній гість на переправі,
Лунають п'яні ліхтарі
А я лиш чую двін конвалій
І поміж них я засинаю,
І осінь подорожня проводжає,
Щоранку від дверей і до трамваю
Я йду , а сон минає...
поруч, сон...
© Copyright: Виктория Лисовская, 2013
Свидетельство о публикации №113121909878
Свидетельство о публикации №113121909878
Рецензии