Чому я не на майданi?

Від Введення, як за молитвою,
Мабуть що.й до Іордані,
Я сам у себе запитую,
Чому я не на майдані?
Що мені та й втрачати?
Маю ще розум і силу,
Та досвід встає на чати, -
Що Вовка, життя не навчило?
Ти знаєш, сам, що напевно,
У казочки вірять лиш діти.
А ті - що кричать зі сцени
Боксери, та пройдисвіти.
Хай іде революція,
Буремно бунтує столиця.
Це тебе не стосується,
Тобі вже надто за тридцять.
І досвід, якоїсь міри,
Шепоче, що буде шкода...
Коли б я просто повірив, -
Он-де, брате, - свобода!
Твоя!
     І нема надміри,
За неї щоб заплатити,
Такої святої віри,
Достатньо, щоб і злетіти.
Достатньо, щоб волю мати,
Сідлати коня і далі,
Оце все зілля рубати,
Що прадіди не зрубали.
Та досвід на перешкоду, -
Але тридцять років з гаком...
Підказують, що "свобода",
Насправді - це дуля з маком.

Дивлюсь оце телевизора,
Кожен вечір в вітальні,
І більше вже не запитую,
Чому я не на майдані?


Рецензии