Богдан Игорь Антоныч. Из книги Льва

ОТРЫВОК
Боюсь погасить свет лампы,
ведь станет еще страшнее,
и ночь, разложенная на ямбы
вбивается в сердце, как нож.
Никак не заснуть! Звуки.
Бьют часы, и месяц плывёт.
Мой сон, мой голос неспокойный
в моей трагической Родине.

СЛОВО К РАССТРЕЛЯННЫМ
Это правда:
кровь с камней смывает дождь,
красная косынка месяца может стереть,
но имена ваши
багрянее роз
горят в памяти на плитах незатёртых.
Боролись вы, мечтали, жили,
вашей возлюбленной была суровость.
глаза ваши сияли вечностью,
когда вошла зорею в сердце пуля.

декабрь 1934

МОЛИТВА К ЗВЁЗДАМ
Ни сребреников мишура,
ни лавр сомнительный, лукавый,
ни краснобайства соль,
и ни рисковая игра,
ни уст сладкоголосье,
ни даже добродетелей букет,
чей свет бывает столь обманчив,
ни винограда тёмный сок
среди товарищей за чаем,
ни муз елей, как приговор,
клеймо на каждом человеке,
ни хитроумный штангенциркуль
учёных, чтобы мерить души,
ни домочадцев лести чад,
ни скользкой похвалы кадило,
и ни мечты защита – то удел блаженных,
но  жизни дар великой и страдальной.


вольный перевод с украинского Лидии Тиндарей

Богдан Ігор Антонич. З Книги Лева

УРИВОК
Боюсь згасити світло лямпи,
бо може стати ще страшніш,
і ніч, розкладена на ямби,
у серце вбилась, наче ніж.
Ніяк заснути! Кличуть півні,
годинник бє і місяць лине.
Мій сон, мій голос неспокійний
в моїй трагічній Батьківщині.

СЛОВО ДО РОЗСТРІЛЯНИХ
Це правда:
кров з каміння може змити дощ,
червона місяця хустина може стерти,
але наймення ваші
багряніш від рож
горять у памяті на плитах незатертих.
Змагались ви уперто й мріяли й жили,
кохалися в суворості, як ми у гулях
і ваші очі
сяли вічністю,
коли
у серці, мов зоря, застрягла біла куля.
Грудень 1934.

МОЛИТВА ДО ЗІР
Не срібло миршаве, не хміль,
не лавр сумнівний і двозначний,
не дотепів грайливих сіль,
не успіх в грі на риск небачній,
не уст золотомовних мед,
не почестей солодка манна
і навіть не чеснот букет,
що світлість їх нераз оманна,
не винограду темний сік
у колі дружньому за чаєм,
не муз єлей, що на ввесь вік
тавром людину назначає,
не вигаданий в хитрий лад,
щоб мірять душі, вчений лікоть,
не домохвальців млявий чад,
нещирих хвальб слизька музика,
не захист мрій — блаженний дім,
але молімся зорям дальнім,
щоб нам дали на світі цім
життя величне і страдальнє.