Я втомилась чекати натхнень
Нахиляюся зсувом над морем
Випадає каміння з кишень
Що збирало натруджене горе
Опирається щастя крильми
Недоспіване ніжне таємне
Плачуть тихо верлібри-сини
Так дитинно сирітно так щемно
Мокне тіло холоне душа
Ще голосить за здійсненням мрія
Я кудись не до себе пішла
Я від чогось нестерпно німію
Я ховаюсь від сонця у тінь
Таку вогку колиску приречень
Осипається попіл терпінь
Та Не Зречень Не Зречень Не Зречень
...............................
Я у морі каміння складу
Заспіваю Останньої горю
Тай воскресну Зустрівши Зорю
І натішусь Натхнення Тобою
04.07.2013.
Я втомилась чекати натхнень...
© Copyright: Володина Вера Вескай, 2013
Свидетельство о публикации №113121600334
Свидетельство о публикации №113121600334
Рецензии
