Белое молоко чёрной коровы... Из Шона Маклеха

ШОН  МАКЛЕХ

Бiле молоко чорноji корови (http://www.stihi.ru/2013/12/15/3700)



                «Той лиш існує, хто схований,
                Видиме – сон і примара…»
                (Григорій Сковорода)

Хлопець який зазирнув у темряву,
У холодне єство світу сього
Нині складає вірші за столом Стівенсона,
Пером чорного лелеки
(Без жодної білої плями)
Пише нотатки по острів
Вкритий пальмами насолод
З озером, що по самі вінця наповнене
Вином нашого смутку
І сподівань наших вкрадених,
Десь між рядками «Лунь Юй» записаних.
Добре було Конфуцію –
Він дивився на царство У
Зазирнувши спочатку у своя «Я» -
Чи то світле від початку
Чи то просвітлене,
А тут в Ірландії
Дивлячись, як мій народ
Століттями розстрілювали
Зайди з брудними душами,
Сміюсь сміхом злим Бернарда Шоу,
Тінню рудою тиняюся
Та не від учора – а з часів
Туатала Техтмара,
У чашу з молоком зазираю
У його білому тумані бачу
Поетів з сумними очима…



                «Тот лишь существует, кто скрыт,
                Видимое - сон и призрак...»
                (Григорий Сковорода)


"Хлопець", заглянувший в бездну тьмы ,
В нутро холодное мира сего,
Слагает сейчас стихи
За столом Стивенсона
Аиста чёрного пером
(Без белых пятен,
                очень чёрным!).

Пишет заметки про остров,
Где меж пальмами радости -
Озеро, наполненное до самых краёв
Грусти нашей вином,
Надеждой нашей украденной,

Записанной между строками
                «Лунь Юй» ...

Было Конфуцию славно-
Он рассматривал царство У,
Заглянув в своё Я сначала -
Там!- просветлённое,
Светлое ли изначально ?

Но в Ирландии - тут!-
Я вижу, как народ мой
Веками расстреливать ведут
Те пришлые с грязной душой...
Смеюсь... смехом злым Шоу Бернарда,
Тенью рыжею нагибаюсь
И не сегодня только - с времён
Туатала Техтмара -
В чашу с молоком наклоняюсь,
Чтоб разглядеть  в его белом тумане
Поэтов
      с грустными
                глазами...