Лина Костенко
***
Так часом тяжко, що мені здається,
що серце в грудях вже не б’ється.
Що залишилась по мені
лиш тінь від мене на стіні.
І ця печаль, прискіплива, як слідчий.
І ця строфа, оголена, як відчай.
І дикий хміль, примерзлий до воріт.
І на криниці необбитий лід.
Так часом тяжело, что мне сдаётся,
Застыло сердце, уж не бьётся,
Всё, что ещё осталось мне,
Всего лишь тень, тень на стене.
И что печаль, докучлива как сыщик,
И что строфа, уныла словно нищий,
И дикий хмель, замёрзший у ворот,
И на колодце неотбитый лёд.
Лина Костенко Так часом тяжко
© Copyright: Януш Мати, 2013
Свидетельство о публикации №113121309285
Свидетельство о публикации №113121309285
Рецензии