Я без тебе не я...

Я без тебе не я,
                Ти без мене не ти…
Ми, як дві половинки
                Одного цілого.
Хоч дорослі вже ми
                Є в нас сім’ї , сини,
 Але тягнемось ми
                Одне до одного.


В нас дитинство було
                Одне на нас двох.
І щодня ми блукали
                Одними стежками.
А ,як сонце сідало
                У нас за вікном,
Ми у мріях  чарівних
                С тобою літали.

Знала я про твої
                сновидіння усе,
Ти ж читала  байки,
                що я змалку складала.
Як шкода ,що так швидко
                минули роки.
І так рідко с тобою
                я бачитись стала.

Але впевнено я
                по дорозі іду,
Не боюсь ні вітрів,
                ні дощу,  а ні зливи…
Знаю я ,як похилюсь –
                ти підхопиш мене.
Й понесеш до мети
                потоком бурхливим.


І від того на серці
                буяє весна,
І в очах моїх сонця
                сіяє частинка.
Яке щастя, що є  на
                гігантській землі.
 Мого серця й моєї 
                душі половинка.