А він казав: « Я повернусь!»
І палко цілував її вуста.
Він шепотів: « Я повернусь!
Буде весілля, квіти і весна…»
А він гукав: « Я повернусь!»
Лиш потяг вдаль його відносив.
У ту багряну 42-гу осінь
Доносив вітер їй його слова.
«Я дочекаюсь!» - шепотіла
Щоночі і щодня вона.
Й сльозу, хустинкою, втирала
Й чекала з дня на день листа.
«Я дочекаюсь!» - повторяла,
Як німці вдерлися в село.
Як нівечили й грабували,
Як попіл з хати, полем, рознесло.
Він обіцяв: « Я повернусь!»
І танк німецький підривав.
Він шепотів : « Я повернусь!»
Як в караулі ніч стояв.
«Я повернусь!» - волав щодуху
Коли товариша він прикривав.
«Я повернусь!»- вторив він знову
А сам в безпам’ятстві лежав.
Не повернувсь… Не дочекалась…
Зломилась гілочка життя.
Гаряче серце зупинив
Кусок німецького свинця.
24.08.12
Он говорил Я вернусь!
© Copyright: Ольга Заика, 2013
Свидетельство о публикации №113121206206
Свидетельство о публикации №113121206206
Рецензии