Плач Ярославны

Микола Гербель
Плач Ярославни
 (Довільний переклад “Слова о Полку Ігоревім”)

Голос лине звукосяйний
Молодої Ярославни,
Плач горлИці-молодиці,
Поки ще зійде зірниця:

“Полечу хутчіш голубки,
Лісової, по Дунаю,
Та рукав бобрових хутр
Обмочу я у Каялі,
Перед милим князем стану
І на хворім його тілі
Ту скривавленую рану
Рукавом обІтру білим.

Так в Путивлі, граді славнім,
На міській стіні крутій
Юна-красна Ярославна
Гірко плаче на зорі:

"Що ти виєш-завиваєш,
Буйний вітре, і крильми
Стріли ханські підіймаєш;
Ловлять руси їх грудьми...
Чи тобі вже на просторі
Тісно хмари розганять,
Кораблі, що в синім морі
Мчати, хвилями гойдать
Так для чого ж,  вітровію,
Радість, втіху моїх днів
Легким порохом розвіяв,
Полину в степу вручив?"

Так, в Путивлі, древнім граді,
На міській стіні крутій
Юна-красна Ярославна
Гірко плаче на зорі:

"Дніпре славний, ти водАми
Міцні гори пробивав,
Половецькими землями
Путь свій дальній прокладав.
Крізь пороги-перешкоди
Ніжно пестила ріка
Святослава забороги
До улусів Коб'яка.

О, якби ти знов примчала
Милого до берегів,
Я б до синього не слала,
Сліз...не лила б на зорі!"

Так в Путивлі, древнім граді,
На міській крутій стіні
Юна-красна Ярославна
Гірко плаче на зорі:

“Тричі сонце яснодайне,
 Ти краса, добро для всіх!
 Та ж навіщо промінь карний
 Військо милого посік
 О, чому в безводнім полі
 Спрага виссала їх лук,
 І тягар жалю-недолі
 Гірше тих смертельних мук!”
 переклад з російської
 Ангеліни Соломко
 24.11.13



 Николай Гербель
 ПЛАЧ ЯРОСЛАВНЫ
 (Вольный перевод из „Слова о Полку Игоревом”)

 Звучный голос раздается
 Ярославны молодой.
 Стоном горлицы несется
 Он пред утренней зарей:

 „Я быстрей лесной голубки
 По Дунаю полечу –
 И рукав бобровой шубки
 Я в Каяле обмочу:
 Князю милому предстану
 И на теле на больном
 Окровавленную рану
 Оботру тем рукавом”.

 Так в Путивле, изнывая,
 На стене на городской
 Ярославна молодая
 Горько плачет пред зарей:

 „Ветер, что ты завываешь
 И на крыльях на своих
 Стрелы ханские вздымаешь,
 Мечешь в воинов родных?
 Иль тебе уж на просторе
 Тесно веять в облаках,
 Корабли на синем море
 Мчать, лелеять на волнах?
 Для чего ж одним размахом
 Радость лучшую мою
 Ты развеял легким прахом
 По степному ковылю?”

 Так в Путивле, изнывая,
 На стене на городской
 Ярославна молодая
 Горько плачет пред зарей:

 „Днепр мой славный, ты волнами
 Горы крепкие пробил,
 Половецкими землями
 Путь свой дальний проложил;
 На себе, сквозь все преграды,
 Ты лелеяла, река,
 Святославовы насады
 До улусов Кобяка.
 О, когда б ты вновь примчала
 Друга к этим берегам,
 Чтобы я к нему не слала
 Слез на море по утрам!”

 Так в Путивле, изнывая,
 На стене на городской
 Ярославна молодая
 Горько плачет пред зарей:

 „Солнце ясное трикраты!
 Всем ты красно и тепло!
 Для чего лучом утраты
 Войско милого сожгло?
 Для чего в безводном поле
 Жаждой луки им свело
 И, что гнет тоски-недоли,
 На колчаны налегло?”
                1854 г.


Николай Гербель Плач Ярославны Плачът на Ярославна
Красимир Георгиев
 „ПЛАЧ ЯРОСЛАВНЫ”
 Николай Васильевич Гербель (1827-1883 г.)
 Перевод с русского языка на болгарский язык: Красимир Георгиев

 ПЛАЧЪТ НА ЯРОСЛАВНА

 Рони в звучна мъка тука
 Ярославна млада стон,
 сякаш гургулица гука
 в утринния небосклон:

 „Като гълъбица бяла
 с Дунава ще полетя
 и с ръкава си в Каяла
 бобров знак ще потопя.
 Там до княза ще застана,
 с тяло болно – да е здрав,
 аз окървавена рана
 ще изтрия с тоз ръкав...”

 Тъй в Путивл нещастно страда,
 жално край града седи,
 в утро Ярославна млада
 и ридае, и реди:

 „Ветре, ти защо крилато
 браниш тази пуста твърд
 и стрелите хански мяташ
 в родните бойци до смърт?
 Тясно ли ти е в простора
 да обветряш облак сив
 и в морето синьо кораб
 да люлееш с порив див?
 И защо коварно тука
 радостта ми ти уби,
 лекия й прах раздуха
 върху степните треви?”

 Тъй в Путивл нещастно страда,
 жално край града седи,
 в утро Ярославна млада
 горко плаче и реди:

 „Днепър славен, ти с вълните
 здрави планини проби,
 половецки път в земите
 към далечен брод доби;
 с лодки кротко през прегради
 ти, река, прекара там
 Светославови отряди
 до кобякска войнска сган.
 О, кога ли ще докараш
 тук любимия ми пак,
 да не му изпращам заран
 сълзи в тъжен морски бряг!”

 Тъй в Путивл нещастно страда,
 жално край града седи,
 в утро Ярославна млада
 и ридае, и реди:

 „Слънце наше, трижди ясно!
 С ласки топли и добри!
 Ти защо с лъчи ужасни
 войни мили изгори?
 В лъкове защо просветна
 сред безводните поля
 и с тъга-неволя гнетна
 ти колчаните заля?”


 Ударения
 ПЛАЧЪТ НА ЯРОСЛАВНА

 Ро;ни в зву;чна мъ;ка ту;ка
 Яросла;вна мла;да сто;н,
 ся;каш гургули;ца гу;ка
 в у;тринния небоскло;н:

 „Като гълъби;ца бя;ла
 с Ду;нава ште полетя;
 и с ръка;ва си в Кая;ла
 бо;бров зна;к ште потопя;.
 Та;м до кня;за ште заста;на,
 с тя;ло бо;лно – да е здра;в,
 а;з окърваве;на ра;на
 ште изтри;я с то;з ръка;в...”

 Тъ;й в Пути;вл нешта;стно стра;да,
 жа;лно край града; седи;,
 в у;тро Яросла;вна мла;да
 и рида;е, и реди;:

 „Ве;тре, ти; зашто; крила;то
 бра;ниш та;зи пу;ста твъ;рд
 и стрели;те ха;нски мя;таш
 в ро;дните бойци; до смъ;рт?
 Тя;сно ли ти е в просто;ра
 да обве;тряш о;блак си;в
 и в море;то си;ньо ко;раб
 да люле;еш с по;рив ди;в?
 И зашто; кова;рно ту;ка
 радостта; ми ти; уби;,
 ле;кия й пра;х разду;ха
 върху сте;пните треви;?”

 Тъ;й в Пути;вл нешта;стно стра;да,
 жа;лно край града; седи;,
 в у;тро Яросла;вна мла;да
 го;рко пла;че и реди;:

 „Дне;пър сла;вен, ти; с вълни;те
 здра;ви планини; проби;,
 полове;цки пъ;т в земи;те
 към дале;чен бро;д доби;;
 с ло;дки кро;тко през прегра;ди
 ти;, река;, прека;ра та;м
 Светосла;вови отря;ди
 до кобя;кска во;йнска сга;н.
 О;, кога; ли ште дока;раш
 ту;к люби;мия ми па;к,
 да не му; изпра;штам за;ран
 съ;лзи в тъ;жен мо;рски бря;г!”

 Тъ;й в Пути;вл нешта;стно стра;да,
 жа;лно край града; седи;,
 в у;тро Яросла;вна мла;да
 и рида;е, и реди;:

 „Слъ;нце на;ше, три;жди я;сно!
 С ла;ски то;пли и добри;!
 Ти; зашто; с лъчи; ужа;сни
 во;йни ми;ли изгори;?
 В лъ;кове зашто; просве;тна
 сред безво;дните поля;
 и с тъга;-нево;ля гне;тна
 ти; колча;ните заля;?”

 Превод от руски език на български език: Красимир Георгиев