Гра з кольорами на Майдан

Спочатку помаранчевий палав над небосхилом,
Доносились палкі слова з самих трубин:
"Ми будемо багато жити та щасливо,
Врятуємо країну, в добру путь!"

Минули роки, змінялись дні і ночі,
Помаранчевий вогонь тихенько погас,
Теперь палає синій, лоскотячи очі,
А також веселять нові обіцянки весь час.

Синя дорога в загадкову Европу,
Дорога, що принесе краще життя,
На Майдані з криками "Свобода"
Панує гнів, розкол та забуття.

Країна виє, стогне наче бабця,
На пенсію свою немає їй життя,
За рідну країну сердце крається,
Але назад немає вороття!

Куди ми йдем, для чого та чому?
Нащо історія злітає з постаменту?
Ви сієте вражнечу та пітьму
Без жодної причини й аргументу.

Немає єдності, немає розуміння,
Лиш гра словами та людьми,
Це кольори народного свавілля,
Помаранчевий, синій, наче м'ячики для гри.

А результат, він був чи розчинився?
В повітрі обіцянок та бездій,
Такий близький загадковий континет Европа:
але для нас він рідний чи чужий?

Стабільність, ось чого ми прагнемо весь час!
Життя без страху за власне майбутнє,
Життя реальне, без жодних прикраск,
Без повернення в рухливе минуле.

Ми мріємо про справедливість у всіх сферах життя,
Але мабуть це дитячі мрії,
Фантазійне нереальне буття,
Але потрібні не балачки, а реальні дії!

І будь-ласка, не діліть країну на захід та схід,
Всі ми діти однієї родини,
Наші пращури боролись як слід
І єдину державу створили!