Як у ві сні – ми німи,
В ціні ми, доки на сцені.
Може народ не ми?
Може ми лиш мішені?
В виставі під назвой – «Страна»,
Ми стали неначе на варту
І влада від влади п’яна,
Це вада цього театру.
Хто ми для них? Пішаки?
Вдома у себе – гісті?
Хтиві їх пики бридки,
В темряві партеру двоїсті.
За дієй ми дивимось в зал,
З надієй, що ми з ними разом.
Хто вам таке сказав?
Митар миропомазан,
Крісами вірних слуг,
Що в кріслах із за куліси
Погрожують нам за неслух,
Насіли на нас мов біси.
Боятись іх наче наш борг,
Паяцами блазнювати…
Ошийник, це ж не зашморг?
Навколишки, не плазувати?
Як у ві сні – ми німи,
Ховаємо оплески в жмені.
Може народ не ми?
Але чому ми на сцені?
Переклад
© Copyright: Вовка Внакидку, 2013
Свидетельство о публикации №113121210394
Свидетельство о публикации №113121210394
Рецензии