Вітер шепоче-кохай...
Я закричала не хочу!
Знову небачима даль,знову заплакані очі.
Вітер шепоче-терпи...
Я закричала навіщо!?
Вітер,прошу не ятри рани і так незаживші.
Ночі до болі сумні,довго не можу заснути.
Я не потрібна тобі!
Та як скажи далі бути?
Вітер неначе вже стих,ніби його і не має.
Віриш мені,я не з тих хто просто так відпускає.
Думаєш переболить,думаєш перестраждаю...
Ні,а ні на мить,тому що тебе я кохаю.
Вітер шепоче-кохай...я промовчала без слів.
Вітер шепоче терпи-він цього сам захотів.
розмова з в тром
© Copyright: Лилия Корчевська, 2013
Свидетельство о публикации №113121007816
Свидетельство о публикации №113121007816
Рецензии