Знімаю шляпу перед вами,
Жорстокими катами,
Ви всюди є, в кожній хаті,
Жорстокі душі – руки волохаті.
Нема на вас управи,
Для себе лиш ви праві,
Переступаєте через любов дитячу,
Маєте натуру звірячу,
Це ті, хто жінку чути не бажає,
Інших думку не поважає,
Крокують давлячи серця жінок,
Читати варто поміж строк.
Шкода, що так стається,
Перед очима червона стрічка в’ється,
То сльози доньки рікою,
Чавить серце жорстокою рукою.
Не плач дитино, вже нема
Для чого, в серці батьківськім зима.
Й холодний погляд бездушної основи,
Не захистить і не розіб’є окови,
Бо інших знати не бажає, окрім себе,
Та лють в очах не варта тебе.
Було так як йому хотілось,
Моє серце від страху билось,
Не знаходило втіхи,
Холодний погляд – лихий.
Знімаю шляпу перед системою зла,
Не в рабському поклоні, згорівши до тла
Суть зла в мені стліла,
Моя Душа мені над усе мила.
Холодний погляд
© Copyright: Валентина Островська, 2013
Свидетельство о публикации №113121003977
Свидетельство о публикации №113121003977
Рецензии