Я знову бачив чудні сни,
До ранку мучили вони,
Я бачив знов своє кохання,
А зранку знову покарання...
І знову, знов тяжке зітхання,
Бо ж я не бачу чудні сни,
Але й у них, тяжке пірнання,
Бо повністю і зіткані з брехні,
І зроблені з отого глею,
Що дурнощами зветься на землі,
О сором, сором знов мені,
За те що був поглинутий дурнею,
І не сказав що був в вогні,
Єдиній, тій, що є на світі,
Без неї ж я рахую тії дні...
Як страшно жити на землі!
Як страшно жити на земл
© Copyright: Джон Бизок, 2013
Свидетельство о публикации №113121001089
Свидетельство о публикации №113121001089
Рецензии
