на краю знедолені дороги,
захопивши подих почуття,
здмухуючи попил,
той попил, наше є буття.
крізь змарнілі теплі руки,
сочиться червона рідина,
і, щось біжить по скроні,
як сольоная вода.
затираю в пам*яті моменти,
щоб ніколи не згадати,
не розкривати ті конверти,
їх ніколи не читати.
я вгамую біль у серці,
тай давно вже не болить,
не відкрию більше душі дверця,
навіть тому, хто давно так стукотить.
зачарована обманом,
переповнилась блакить,
у моїм вікні лише тумани,
в серці кішка скряботить.
Знедолен дороги
© Copyright: Алина Черкавская, 2013
Свидетельство о публикации №113120711323
Свидетельство о публикации №113120711323
Рецензии