Тарас Шевченко Завещание

Как умру, то схороните
Меня на кургане,
Посреди  степи широкой,
В любимой Украйне.
Чтоб широкие покосы,
Днепр родной и кручи
Мог я видеть, мог я слышать
Рёв его  могучий.
И когда из Украины
Понесет он в море
Кровь врагов моих... тогда я
И поля, и горы
Всё покину — полечу я
К божьему порогу
Помолиться... а покамест
Я не знаю Бога.
Схороните и вставайте,
Цепи разрубите,
Злою вражескою кровью
Волю окропите.
И меня в семье великой,
В семье вольной, новой,
Не забудьте — помяните
Добрым тихим словом.

25 декабря 1845,
в Переяславе


Перевел с украинского Семен Вайнблат

Заповіт


Як умру, то поховайте
Мене на могилі,
Серед степу широкого,
На Вкраїні милій,
Щоб лани широкополі,
І Дніпро, і кручі
Було видно, було чути,
Як реве ревучий.
Як понесе з України
У синєє море
Кров ворожу... отойді я
І лани і гори —
Все покину і полину
До самого бога
Молитися... а до того
Я не знаю бога.
Поховайте та вставайте,
Кайдани порвіте
І вражою злою кров'ю
Волю окропіте.
І мене в сем'ї великій,
В сем'ї вольній, новій,
Не забудьте пом'янути
Незлим тихим словом.

25 декабря 1845,
 в Переяслові