I вiднинi й довiку...

І віднині й довіку мене не проси:
Не зречуся очей твоїх, уст і коси.

І не сплутаю голос і радісний крок
Ні у гаморі вулиць, ні в тиші зірок.

А принадне тепло милих рідних долонь
Завше чуло тримає кохання вогонь.

Врода юнки і досі в твоєї краси...
Не посмію забути тебе, не проси...

4.ХII.2013


Рецензии
Славо, просити не буду - наказую. З"являйся частiше, бо читачі скучили за тобою.

Алексей Бинкевич   09.12.2013 03:49     Заявить о нарушении
Дякую, друже! Приємно читати ці рядки від класика...

Вячеслав Романовський   02.02.2014 17:51   Заявить о нарушении