І тиша. У цілім світі лишилося двоє нас…
На нашій білій орбіті завмер невблаганний час…
Де руки твої – притулок, а груди твої – теплО,
Уста на шиї – цілунком, на подиху підняло,
І понесло безкрає, у хвилі чуттєвих ласк,
У край, де душі торкає на кінчиках пальців вальс...
Де тілом жага розлита, де доторк п’янить вином,
А серце несамовито зливається два – в одно,
Не знаю чи я, чи зваба, не чую ні пульс, ні рух,
А просто зірвало дамбу у морі солодких мук,
РозлИлося, розтеклося, відхлинуло і найшло,
У небо злетіло жарко, і впало на саме дно…
И тишина... укр
© Copyright: Ирина Бондарь Левобережная, 2013
Свидетельство о публикации №113120400643
Свидетельство о публикации №113120400643
Рецензии