У голові ще повнився приємний шум
І відчувалося тепло Сан-Марко.
Нема знайомих,скрипу гум,
І серце лине до усього палко.
Але...Чекає потяг.Знов.
Він кличе датою в білеті.
Лишень вже зірветься:"Огов!"
Це як падіння у балеті.
Це той кінець вузенького канала,
Де темна піна ніби простирала
М'якенькі руки і прощальну заспівала...
В цей час , я знаю,біля моря,
Тремтить Венеція в пастельних кольорах
Така була ,такою залишається у снах.
Прощання з В
© Copyright: Валерия Гри, 2013
Свидетельство о публикации №113120303967
Свидетельство о публикации №113120303967
Рецензии
