Я хочу бачити поруч тебе,
Коли просинаюсь від сонця проміння.
І відчувати щастя не земне -
В житті духовне вознесіння.
Не хочу чути гул знадвору,
І бачити людей дурних.
Якби ж ти знала, як задрало,
Ходити днями серед них.
Дивлюсь на фото й кожен раз,
Згадую всі ті моменти спільні.
Тоді й недумав ніхто з нас,
Що можуть разом дні бути послідні.
Твоя хвороба, заховавшись,
Росла і відростила хижі зуби,
А ми не знали... Сам оставшись,
Не можу зрушити нікуди!!!
Чому пішла ти з посмішкою на лиці?
Мене покинула. Я знав, що йдеш навік.
Тепер закрився від усіх,
Плач мого сердця не зламає сміх.
Я так тужу цілими днями за тобою,
Вбиваюсь, шукаю відради... впав.
Мій розум, сердце закутано тьмою,
Життя - темний сирий провал...
Туга
© Copyright: Станислав Андреевич Барановский, 2013
Свидетельство о публикации №113120104474
Свидетельство о публикации №113120104474
Рецензии