Японские сказки

Ты помнишь тот старый, скрипучий диван,
За окнами вой злой метели?
Тогда я впервые раскрыла обман-
Мы этого оба хотели.
Ты в жутко измазанном старом кашне,
Я в атласе ярких подушек,
Меня рисовал ты на белой стене,
В тот миг нам никто не был нужен.
Укутавшись в шелк твоего кимоно,
В руках апельсин я держала,
Как будто бы в старом японском кино,
И свечка лениво дрожала.
Узором причудливых полутеней
И явственном запахом краски
Наполнилась комната, только вот мне
Японские грезились сказки:
Ты вовсе не бедный художник, а я
Принцесса Великого дома,
Ты мне подарил вороного коня
С уздой золотой и попоной,
Подарок приняв, я в ответ отдала
И руку, и сердце, и ласки,
Тебя за собой во дворец увела…
Вот черт, ты облил меня краской!


ЯПОНСЬКІ КАЗКИ (вільний переклад П.Голубкова)
Ти той пам'ятаєш скрипучий диван,
Виття за вікном заметілі?
Я вперше розкрила тоді твій обман-
Обидва цього ми хотіли.
В старому кашне ти був любим мені,
Я в атласі пишному ніби,
Мене малював ти на білій стіні,
І був нам ніхто не потрібен.
В шовкизагорнувшись твого кімоно,
В руках апельсин я крутила,
І, ніби в старому японськім кіно,
Ліниво вже свічка тремтіла.
Химер візерункамив напівтіні
І виразним запахом фарби
Кімната наповнена, тільки мені
Японські марилися казки:
Ти зовсім не бідний художник, а я
Принцеса, хоча без корони,
Ти подарував вороного коня
Вуздечкуй шикарну попону,
Дарунок прийнявши, тобі віддала
І руку, і серце так радо я,
Тебе до палацу свого повела ...
Ось, чорт, ти облив мене фарбою!