Великі сльози неба омиють твої рани,
І сонце золотеє осушить їх теплом,
Великий чорний шрам до глибини у серці
Не дасть забути все отеє зло...
Омилась вранці свіжою росою,
Взяла в кулак всю міць, й на самоті
Біжиш вперед та стрімголов кидаєш
Своє ти тіло на рикошет мани.
Я бачу лиш жертовник на майдані
Невинних душ, що світяться в ночі,
Вони – своєю вірою у правду
Лиш стримують загибель нас усіх.
Невже прокляття неньки-України
Зніметься кров’ю молодих людей?
Дорогу правим, вірним, чесним, щирим,
Лиш ним схилюся низько до землі.
Майбутнє ваше, ви зробили вибір,
Гартуєтесь в кривавій боротьбі,
Ціну свободи й вибору відчули
Своєю шкірою до глибини душі.
Вся міць і сила понесе у вирій
Далеко на роки вперід...
А ти не бійся: доля України
Лежить на плечах гідних молодих.
Кривава душа майдану
© Copyright: Мария Пидборецкая, 2013
Свидетельство о публикации №113113004388
Свидетельство о публикации №113113004388
Рецензии