Сонет 154 Сонети Пана Шекспiра

СОНЕТИ ПАНА ШЕКСПІРА
(в перекладі Олександра Виженка)


154

Якось Амур заснув, відклавши факел
З вогнем жагучим для сердець людських,
А німфи (кожна світла, наче ангел)
Знайшли знаряддя в травах лугових.

Запал, що не дає серцям спокою,
Найстарша німфа миттю підняла,
Чим генерала пристрасті змогла
Роззброїти дівочою рукою.

Ледь смолоскип вона жбурнула в воду -
Ураз завирувало джерело,
І з тих часів панує в нім тепло,
Цілюще в силі, як сама природа.

Ні, не вода - вогонь мене врятує,
Той, що в очах коханої панує.

Кінець.

СОНЕТИ ПАНА ШЕКСПІРА
(підрядковий переклад Артема Виженка)


154

Маленький бог Кохання одного разу спав,
Поклавши біля себе свій факел, який запалює серця,
У той час, як гурт німф, котрі присяглися вести цнотливе життя,
Пробігали прудконогою ходою повз нього; але своєю дівочою рукою
Найпрекрасніша жриця підняла цей вогонь,
Котрий зігрів до цього незчисленні легіони сердець, -
А генерал гарячої пристрасті
Продовжував спати, роззброєний цнотливою дівочою рукою.
Цей факел вона занурила у прохолодне джерело поблизу,
Котре від полум’я Кохання прийняло вічне тепло,
Поширюючись у воді і стаючи ліками зцілення
Для недужих людей; але я, раб своєї пані,
Прийшов туди, щоб зцілитися, і ось що я тим довів:
Вогонь кохання нагріває воду, але вода не вистуджує кохання.

Кінець.


№ 154
The little Love-god lying once asleep,
Laid by his side his heart-inflaming brand,
Whilst many nymphs that vowed chaste life to keep,
Came tripping by, but in her maiden hand,
The fairest votary took up that fire,
Which many legions of true hearts had warmed,
And so the general of hot desire,
Was sleeping by a virgin hand disarmed.
This brand she quenched in a cool well by,
Which from Love's fire took heat perpetual,
Growing a bath and healthful remedy,
For men discased, but I my mistress' thrall,
Came there for cure and this by that I prove,
Love's fire heats water, water cools not love.