Сонет 148 Сонети Пана Шекспiра

СОНЕТИ ПАНА ШЕКСПІРА
(в перекладі Олександра Виженка)


148

Я від Любові очі в дар отримав,
Які так хибно бачать суть речей.
Чи то мій розум все сприймає зриме
Усупереч з правдивістю очей?

Те, що мені вбачається прекрасним,
Світ називає підлим і низьким;
Якщо це так, - нехай Любов завчасно
Мене прилюдно визнає сліпим.

Закоханий, чи розпізнаю правду
Крізь поволоку журної сльози?
І сонце в небі плаче безпорадно
До повного закінчення грози.

Любове, знаєш ти, чому я плачу:
Щоб я твій гріх за слізьми не побачив.

СОНЕТИ ПАНА ШЕКСПІРА
(підрядковий переклад Артема Виженка)

148
 
Як жаль мені! Що то за очі любов вклала до моєї голови,
Котрі жодним чином не відповідають їхньому справжньому призначенню?
Або ж, навіть якщо вони і відповідають, куди утік мій здоровий глузд,
Що вважає хибним те, що вони бачать правильним?
Якщо прекрасним є те, що мої хибні очі люблять до нестями,
То що має на увазі світ, кажучи, що це не так? 
Якщо це не так, то любов ясно свідчить,
Що очі кохання не такі вірні, як очі всіх людей; ні,
Як це може бути? Та і як можуть очі кохання бути вірними,
Якщо вони настільки занапащені спогляданням та слізьми?
Тоді немає нічого дивного в тому, що я помиляюсь у своєму погляді:
Адже і саме сонце не бачить, доки не розхмаряться небеса.
О, хитре кохання! Слізьми ти засліплюєш мене,
Щоб очі, бачачи ясно, не відшукали твої огидні недоліки.


№ 148
O me! what eyes hath love put in my head,
Which have no correspondence with true sight,
Or if they have, where is my judgment fled,
That censures falsely what they see aright?
If that be fair whereon my false eyes dote,
What means the world to say it is not so?
If it be not, then love doth well denote,
Love's eye is not so true as all men's: no,
How can it? O how can love's eye be true,
That is so vexed with watching and with tears?
No marvel then though I mistake my view,
The sun it self sees not, till heaven clears.
O cunning love, with tears thou keep'st me blind,
Lest eyes well-seeing thy foul faults should find.