Сонет 146 Сонети Пана Шекспiра

СОНЕТИ ПАНА ШЕКСПІРА
(в перекладі Олександра Виженка)


146

Душе моя, чому в буремній силі
Вбираєш ти усі гріхи земні?
Чому твій храм зсередини змарнілий
І лише ззовні стіни розписні?

Чи кошт не завеликий за маєток,
В оренду взятий, сплачуєш щораз?
Хіба не для черви твій осередок
Бенкетом справжнім стане в певний час?

Душе моя, нехай слуга збиткує,
А ти нарощуй світлий спадок свій.
Не тлінне - вічне хай господарює,
Зсередини, не ззовні багатій!

Смерть - ніч. Стань світлою, як день,
То й смерть тобі не стрінеться ніде.

СОНЕТИ ПАНА ШЕКСПІРА
(підрядковий переклад Артема Виженка)

146

Бідна душа, центр моєї грішної землі,
Ці бунтівні сили, у які ти наряджена;
Чому ти марнієш зсередини і зазнаєш нестачі,
Малюючи свої зовнішні стіни, платячи за ошатність таку високу ціну? 
Чому таким високим коштом, маючи таку короткострокову оренду,
Ти сплачуєш за свій маєток, що занепадає?
Щоб хробаки, нащадки твого надлишку,
З’їли те, на що ти витрачалась? Чи в цьому кінець тіла?
Тоді, душе, живи за рахунок втрат свого слуги,
І нехай це занепадання поповнює твої запаси;
Купи небесні строки, продавши тлінні години;
Будь насичена зсередини, вже не будучи багатою зовні;
Тож ти будеш годуватися за рахунок Смерті, що годується за рахунок людей,
А коли Смерть помре, то ніхто не буде помирати.


№ 146
Poor soul the centre of my sinful earth,
My sinful earth these rebel powers array,
Why dost thou pine within and suffer dearth
Painting thy outward walls so costly gay?
Why so large cost having so short a lease,
Dost thou upon thy fading mansion spend?
Shall worms inheritors of this excess
Eat up thy charge? is this thy body's end?
Then soul live thou upon thy servant's loss,
And let that pine to aggravate thy store;
Buy terms divine in selling hours of dross;
Within be fed, without be rich no more,
So shall thou feed on death, that feeds on men,
And death once dead, there's no more dying then.