Сонет 139 Сонети Пана Шекспiра

СОНЕТИ ПАНА ШЕКСПІРА
(в перекладі Олександра Виженка)

139

Твоїм гріхам немає виправдань.
До скону вже носитиму образу.
Лукавим оком серденька не рань,
А словом правди вбий мене одразу.

Скажи відверто: «Іншого люблю»,
Від мене не ховай свій погляд милий.
І не хитруй… накажеш - відступлю,
В коханні вірний, в ревності - безсилий.

Можливо, ти, жаліючи мене,
Навмисне карі очі відвертаєш,
А душі інших чарівним вогнем,
Віч-на-віч стрівши, миттю спопеляєш?

О, не щади! Від твоїх дивних чар
Я смерть прийму, як найцінніший дар!

СОНЕТИ ПАНА ШЕКСПІРА
(підрядковий переклад Артема Виженка)

139

О, не закликай мене виправдовувати образу,
Котру твоя жорстокість накладає на моє серце;
Не рань мене своїм оком, але краще своїм язиком,
Використовуй владу владно, і не вбивай мене обманом.
Скажи мені, що ти любиш когось іншого, але у мене на очах,
Любе серце, не смій дивитись своїм оком вбік.
Що за потреба тобі ранити хитрістю, коли твоя могутність
Більша, ніж мій пригнічений захист може витримати?
Дозволь мені вибачити тебе: «Ах, моє кохання чудово знає,
Що її прекрасні погляди були моїми ворогами,
І тому від мого обличчя вона відвертає моїх ворогів,
Щоб вони могли скеровувати свої рани ще комусь».
Та все ж не роби так, оскільки я майже вбитий,
Вбий мене відразу поглядом, і позбав мене болю.


№ 139
O call not me to justify the wrong,
That thy unkindness lays upon my heart,
Wound me not with thine eye but with thy tongue,
Use power with power, and slay me not by art,
Tell me thou lov'st elsewhere; but in my sight,
Dear heart forbear to glance thine eye aside,
What need'st thou wound with cunning when thy might
Is more than my o'erpressed defence can bide?
Let me excuse thee, ah my love well knows,
Her pretty looks have been mine enemies,
And therefore from my face she turns my foes,
That they elsewhere might dart their injuries:
Yet do not so, but since I am near slain,
Kill me outright with looks, and rid my pain.