Ніжно торкнуся рукою щоки,
Ти посміхнешся і скажеш «Прости…
Вибач за всі жорстокі слова.
Я сподіваюсь любов ще жива»
А я вже невпевнена, що і кохала,
Я просто бездушною лялькою стала,
Що водить за нитки її ляльковод,
Дівчина-циркачка, немов та Суок.
Я звикла всміхатись коли все болить,
Я звикла не чути, як серце кричить.
Я звикла за ниткою йти, що тримає,
Нехай ляльковод витвір свій не кохає.
Та знаю напевне зміниться все,
Й ниток пелена з очей опаде.
І стануть розкутими руки і серце,
А поки пече… Пече гірким перцем…
Лялька
© Copyright: Ирина Головина Ященко, 2013
Свидетельство о публикации №113113010056
Свидетельство о публикации №113113010056
Рецензии