Марнуємо життя!
Ми просто марнуємо його невпинно,
Безжально. Ми линемо в небуття.
Сонце малює душі візерунки.
В хвилини страшної душевної муки
Ми шукаємо ці сонця малюнки...
Блукаємо в пітьмі своїх роздумів дивних,
Шукаємо майбутнє,
Ми губимо себе у важливих хвилинах.
В нас плаче дитя!
Нас лякає цей плач і ми ховаємо смуток.
Ми виглядаємо надію у пітьмі заблука.
Та сонце не згасло-воно над нами,
Ми наче сліпі його виглядаєм.
Його затуляють людські сірі брами.
Благаю, зробіть щось, це, певно, важливо..
Відкрийте всі вікна і двері відкрийте.
На вулиці злива,
Хоч просто зрадійте....
Безжально
© Copyright: Анита Ра, 2013
Свидетельство о публикации №113112900096
Свидетельство о публикации №113112900096
Рецензии