утоп1я

я не знаю.
не знаю, не знаю
чого я чекаю?
чому я надіюсь,
чому не тікаю?

я ж знаю, я знаю,
нічого не вийде.
нічого не буде
у двох вже сто років самотніх..

все, що я можу -
по вечорах суботніх
сидіти з тобою за пару кілометрів,
"спілкуватись" у бедламах наших театрів.



відчайдушність, холод, жаль.
набридаю собі і тобі.
моє бажання - майже мертва вуаль,
твої слова - майже гострий кришталь.


Рецензии