Так страшно...У сні примара нас не відпускала...
Закручена,замотана туманом
Стояла я над прірвою,а ти
Ти щось мені кричав із висоти.
- Вперед іди!-розчула я слова,
Переді мною стежечка лягла.
Над прірвою,містком із полину.
Я знаю,що тебе не дожену.
Ти знов кричиш:"Іди за мною в слід!"
А сам летиш.Навіщо той політ?
А я ногами в той гіркий полин,
Хрещуся і кричу:"Примаро ,згинь!"
Примара,як та відьма,біля мене,
Скрізь розсипає листячко зелене.
Воно в ту прірву падає,летить....
Позаду мене кінь гнідий біжить.
Ось,ось мене розтопче...
Куди тікати?
Прірва піді мною!
Попереду місток із полину...
Той кінь щось там ірже ,та ще й регоче,
А ти летиш,тебе не дожену...
Наснилося ж...
(с)Тетяна Шевцова 11.10.2013.
Сон
© Copyright: Елисавета Град, 2013
Свидетельство о публикации №113112709791
Свидетельство о публикации №113112709791
Рецензии
