Мокрішають асфальти
Від мряки і дощів.
Закутались у пальта,
Сховались у плащі.
В осінню пізню пору
Негода - не дива.
Без всякого розбору
Жур-смуток роздава.
Та як тебе побачу -
Що холод і дощі?
І хмара вже не плаче,
Ховається мерщій.
І не бомжує вітер,
Не колеться сльота,
А салютують квіти -
Й душа навстріч зліта...
25.ХI.2013
Мокрiшають асфальти...
© Copyright: Вячеслав Романовський, 2013
Свидетельство о публикации №113112506902
Свидетельство о публикации №113112506902
Рецензии