Русії коси вітер розвіяв,
Карії очі пустили сльозу,
Ти мені шепотіла,більше я не прийду,
Більше не буду цілувать твої очі,
І пускати на груди сльозу.
А цвіт черешні у саду,
Згадав як я тебе люблю,
Згадав та пізно ти пішла,
Мене згубила на віка.
Прошов не мало я доріг,
Та лиш тебе я не зберіг,
Черешня тихо шепотіла,
Що ти мене колись любила.
Ходжу по стежках тих доріг,
Шукаю зустрічі я в них,
Русяву косу,та карі очі,
Вони мене згубили в ночі,
Подарували любов і ласку,
А потім вкрали у мене казку.
Не збер г
© Copyright: Лена Наумова, 2013
Свидетельство о публикации №113112408102
Свидетельство о публикации №113112408102
Рецензии