Прокинься, земле, змучена віками,
Устань, народе, діток захисти!
Ти ж, як завжди, обманутий та зраджений,
Чекаєш лиш прихід зими...
А як же доля, світлеє майбутнє?
Достаток та весілля за столом?
Щасливий гомін без осуду, зітхання,
Цензури та зневіри у добро?!
Всі наші мрії, цілі й сподівання
Не погаси байдужістю душі,
Поглянь навколо: скрізь лиш бруд, зневага,
Нерівність та пригноблення усіх!
Повір у себе, сили в тебе стане
Противитись тій нечисті страшній,
Не сила слова, а усіх єднання
Спасе наш рід від гніту та біди!
Підтримай правду, лише тут і зараз
Ми творимо історію віків.
В тобі ще жевріє той дух козацтва?!
Тож, встань! Іди! І Бог тебе простить!
Пiднiмись!
© Copyright: Мария Пидборецкая, 2013
Свидетельство о публикации №113112407325
Свидетельство о публикации №113112407325
Рецензии