Coнет 134 Сонети Пана Шекспiра

СОНЕТИ ПАНА ШЕКСПІРА
(в перекладі Олександра Виженка)

134

Тепер він - твій; це визнати готовий,
Як те, що я під зверхністю твоєю;
Даруй одне: щоб мій двійник духовний
В житті лишався втіхою моєю.

Відмовиш ти. Він не шукає волі.
Він щедрий, ти ж душею невситима.
«Заручника» і «Владарки» - дві ролі
Ви граєте і зримо, і незримо.

Свою красу ти в борг мені давала,
Як той лихвар, що хоче статки мати,
А потім друга враз причарувала
І змусила борги мої вертати.

Хоча мій друг усе тобі сплатив,
Невольника я статус не змінив.

СОНЕТИ ПАНА ШЕКСПІРА
(підрядковий переклад Артема Виженка)

134

Тож тепер я визнав, що він твій,
А я сам є заручником твоєї волі;
Я відмовлюся від прав на себе, так, щоб іншого мене
Ти  повернула, щоб він все одно був моєю розрадою.
Але ані ти цього не зробиш, ані він не буде вільним,
Оскільки ти жадібна, а він добрий;
Він став підписуватись за мене як гарант
Під тим борговим зобов’язанням, що так само швидко його зв’язує.
Статут своєї краси ти візьмеш,
Ти, мов лихвар, котрий пускає в обіг усе, що може принести прибуток,
І подаєш до суду на друга, котрий став боржником заради мене;
Тож я втрачаю його, оскільки ти жорстоко зловживаєш мною.
Його я втратив; ти володієш як ним, так і мною:
Він платить сповна, і все ж я не є вільним.


№ 134
So now I have confessed that he is thine,
And I my self am mortgaged to thy will,
My self I'll forfeit, so that other mine,
Thou wilt restore to be my comfort still:
But thou wilt not, nor he will not be free,
For thou art covetous, and he is kind,
He learned but surety-like to write for me,
Under that bond that him as fist doth bind.
The statute of thy beauty thou wilt take,
Thou usurer that put'st forth all to use,
And sue a friend, came debtor for my sake,
So him I lose through my unkind abuse.
Him have I lost, thou hast both him and me,
He pays the whole, and yet am I not free.