Сонет 128 Сонети Пана Шекспiра

СОНЕТИ ПАНА ШЕКСПІРА
(в перекладі Олександра Виженка)


128

Коли ти, о моя музико, граєш
І з клавікорду вилучаєш звук, -
Ти пальцями не клавішів торкаєш,
То я п’ю ніжність із чарівних рук.

О, клавіші! Як вас не ревнувати?
Стою зніяковілий осторонь.
Це не вони, я маю цілувати
Твою тендітну лагідну долонь.

Я ладен обмінятися місцями
З грайливими ладами без вагань,
Щоб рухом вуст тобі зіграти гами:
Це над бажання всіх моїх бажань!

Даруй їм пальці, я не буду проти,
Мені ж дай губ твоїх відчути дотик.

СОНЕТИ ПАНА ШЕКСПІРА
(підрядковий переклад Артема Виженка)

128

Як часто, коли ти, моя музико, граєш,
На цій благословенній деревині, рух котрої вилучає звуки
Завдяки твоїм милим пальцям, коли ти ніжно управляєш
Гнучкою гармонією, що бентежить мій слух, -
Я заздрю тим клавішам, що спритно підстрибують,
Щоб поцілувати ніжну внутрішню сторону твоєї руки,
Доки мої бідолашні губи, що повинні були б пожинати цей врожай,
Від сміливості деревини червоніють при тобі!
Заради того, щоб їх так легко торкались, вони ладні були б змінити своє становище
І помінялися б місцями з тими танцюючими  щебінками,
На яких твої пальці розгулювали ніжною ходою,
Роблячи мертву деревину більш блаженною, ніж живі губи.
Оскільки нахабні клавіші такі щасливі в цьому,
Віддай їм свої пальці, а мені - твої губи, щоб цілувати їх.


№ 128
How oft when thou, my music, music play'st,
Upon that blessed wood whose motion sounds
With thy sweet fingers when thou gently sway'st
The wiry concord that mine ear confounds,
Do I envy those jacks that nimble leap,
To kiss the tender inward of thy hand,
Whilst my poor lips which should that harvest reap,
At the wood's boldness by thee blushing stand.
To be so tickled they would change their state
And situation with those dancing chips,
O'er whom thy fingers walk with gentle gait,
Making dead wood more blest than living lips,
Since saucy jacks so happy are in this,
Give them thy fingers, me thy lips to kiss.